Thu11232017

Last update06:34:23 AM GMT

Profile

Layout

Direction

Menu Style

Cpanel
Back Край КАМ’ЯНА СТЕЛА НА СТОРОЖІ СЕЛА

КАМ’ЯНА СТЕЛА НА СТОРОЖІ СЕЛА

  • PDF

Цьогоріч своєрідно відзначили День працівників культури й аматорської творчості працівники Осипенківського народного краєзнавчого музею. Нещодавно на межі одного з осипенківських обійсть, в ході ремонтних робіт було демонтовано кам'яну стелу, яка вочевидь, була встановлена колись на східній околиці при в'їзді до села зі сторони с.Урзуф.

 

На камені вибита дата - 1904 р., є й скорочений напис, який ще необхідно дешифрувати.
 Ще за козацької доби і у більш пізні часи, багато таких стел у нашому краї слугували своєрідними знаками для подорожуючих, височіли вздовж шляхів, створюючи неповторну картину степового ландшафту. На в'їздних дорогах і околицях сіл та містечок встановлювалися такі кам'яні знаки, які відмежовували населені місцини від степу, ставили їх і господарі на вході до садиб. Така традиція була загальною для всієї України, лише у інших регіонах, багатих на деревину, виготовляли хрести та інші подібні конструкції з дерева, а у нашій місцевості застосовувалися уламки гранітних брил. Цікаво, що в середині ХІХ ст. тодішні станиці Азовського козацького війська Новоспасівська і Петрівська (нині, відповідно: с.Осипенко і с.Старопетрівка на Бердянщині) мали поділ на квартали і сотні, тож, можливо, цей камінь було встановлено, як певний межовий знак саме тоді, а позначки нанесено вже пізніше? Однак тепер більшість стародавніх пам’яток-свідків подій давнини руйнуються під час господарських і будівельних робіт, втрачаються численні старожитності, які знаходились на давніх сакральних комплексах, а відтак - щезає, стирається з нашого життя частинка культурної спадщини, памяті про минувщину.
Та цього разу сталося інакше: господиня, вчителька місцевої школи Наталя Стасюк завчасно поінформувала співробітників сільського музею про виконання робіт з демонтажу на території домогосподарства, а підприємець Олексій Ємельяненко надав техніку, паливо і працівників для переміщення знахідки, допоміг встановити її на галявині сільського парку, щоб всі могли побачити пам’ятку. Стела природно вписалася в існуючий історико-архітектурний ландшафт центру села, поблизу  паркових алей і дитячого майданчику, згодом поряд можна встановити й більше предметів старовини - зокрема, вже є пропозиції від односельців передати з цією метою  кам’яні жорна та інші старожитності.
Тепер з цим артефактом зможуть ознайомитися всі жителі громади, так і гості Бердянщини, на екскурсії за авто маршрутом: «До витоків історії Бердянського краю», за що висловлюємо вдячність Олексію Олександровичу, справжньому патріоту нашого краю, а юні екскурсоводи - вихованці юнацької краєзнавчої студії «Джерельце» при Осипенківському краєзнавчому музеї, поділяться з гостями цікавими знаннями про наші приазовські села, засновані понад два століття тому на місці старовинних козацьких поселень часів Запорозької Січі представниками багатьох козацьких родів, які мають самобутню історію, наповнену різними подіями. Покажуть екскурсантам й історичну забудову села, де знаходяться споруди пошти, сільської ради, аграрного банку, інші старовинні будівлі, вони зведені більш, ніж сто років тому, однак і нині є окрасою села, створюють неповторний архітектурний образ його центральної частини.  
Сподіваємося, що зусилля, докладені для охорони і популяризизації культурних надбань нашої малої батьківщини - Бердянщини не будуть даремними, і ми зможемо зберегти об'єкти, які розповідають про нашу власну історію, память про минувшину краю. От лише самих сил ентузіастів для цього замало. Адже давно зрозуміло, що без існування в межах території районного краєзнавчого музею й інспекції з охорони пам’яток культурної спадщини багато з тих зусиль будуть витраченими намарно. Маємо ж давню недобру традицію, за якою культурні скарби, знайдені в межах району, і які мали належати (чи вже належали) місцевим громадам і району зокрема, безпідставно передаються до зовсім іншої адміністративної території, поповнюючи фонди міських музеїв Бердянська. Невже громади Бердянщини не зможуть об'єднатися у такій важливій справі: формування власного фонду пам'яток культурної спадщини задля виховання патріотизму, духовного зміцнення й зростання нині сущих і наступних поколінь ?    Адже витрати на цю вкрай важливу справу є зовсім мізерними у порівнянні з тією страшною платою, яку сплачуємо всі ми нині, коли ті, що забули предківський заповіт, закликали на нашу землю розбрат та війну. Промовив же колись хтось з мудрих: “У війнах перемагають не так генерали, як вчителі і священники.” Переконані, як би він був нашим сучасником, неодмінно згадав би ще й про волонтерів і музейників.

Директор Осипенківського краєнавчого музею       Олег Будяк
керівник юнацької краєзнавчнавчої студії “Джерельце” Марія Турчак