Mon04232018

Last update02:16:48 PM GMT

Profile

Layout

Direction

Menu Style

Cpanel
Back Край Героїв стежина – від батька до сина

Героїв стежина – від батька до сина

  • PDF

Напередодні свята Дня Збройних Сил України в Осипенківському народному краєзнавчому музеї проведено екскурсійний захід з концертною програмою для військовослужбовців ЗС України, які несуть варту на одиному з об`єктів поблизу села.
Відбулося вшанування полеглих у боях за Вітчизну краян на військовому меморіалі, села.

 

На братському воїнському похованні новоспасівців - бійців Революційної Повстанської армії України (махновців) було запалено свічку пам'яті у пам`ять про полеглих  воїнів Запорізької області,- захисників від триваючої нині російської агресії  імена й світлини котрих розміщені в музейній експозиції. У виконанні  юних екскурсоводів - вихованців студії «Джерельце» прозвучали поетичні рядки письменника-земляка Володимира Сіренка, присвячені захисникам України усіх часів.
Прозвучала й доповідь правнука видатного командира махновських повстанців - Трифона Вдовиченка, родом з Новоспасівки (нині- с.Осипенко) - під проводом якого повстанці у 1919 році звільнили від біловардійців все Приазов`я, зокрема - Бердянськ і Маріуполь. Студійці   нагадали усім про останній нерівний бій повстанського провідника з каральним загоном московських чекістів, який відбувся поблизу Новоспасівки на Бердянщині навесні 1921 року.
Воля або смерть ! –  сріблом  по чорному  було  проголошено  на  повстанських      знаменах.
У викладі музейників, воїни ВСУ почули розповідь про одну з найуспішніших військових операцій з вигнання російського окупанта з рідної землі, здійснену народним військом - Повстанською армією лише впродовж місяця - в ході Уманського прориву і рейду до Азовського моря у вересні-жовтні 1919р. Тоді, 20 вересня 1919 року, в тяжкий час окупації українських земель денікінцями і московськими большевиками, командування армії УНР і штаб Революційної повстанської армії України (Махновців), у Жмеринці, уклали угоду про спільну боротьбу з ворогами.

А 27 вересня, у бою під Перегонівкою, знаходячись в повному оточенні, 12 тисяч повстанців наголову розбили переважаючі сили ворога, та вирубавши елітні підрозділи денікінців (1-го Сімферопольського офіцерського, Феодосійського, Керч-Єнікальського полків), вирвались на оперативний простір. Щоденно збільшуючись унаслідок масової добровільної мобілізації до своїх лав у щойнозвільнених районах, Повстанська армія трьома напрямами здійснила блискавичний похідний рейд до Дніпра, рушила далі - на Катеринославщину і Донбас. Щодня кіннота і піхота на тачанках здійснювали переходи по 80-90 верст. Утримуючи за собою Криворізький район, армія повстанців визволила міста на Дніпрі, розвинула наступ на Таврію, Полтавщину, Донеччину. Поява великих сил Махна в глибокому тилу денікінських військ, які продовжуючи окупацію українських земель, саме захопили Глухів, була повною несподіванкою для білого генералітету. Бої йшли вже в районі Царекостянтинівки, Оленівки, Волновахи, куди Денікін змушений був направити останні свої резерви і фронтові частини.
Просування на схід йшло із вражаючою швидкістю. Вже на другий день після розгрому денікінців під Уманню, махновці перебували за сто із лишком верст від місця бою. Ще день — і було звільнено Кривий Ріг та Нікополь. А наступного дня зайнято Кічкаський міст і звільнено місто Олександрівськ(нині-Запоріжжя). Далі - Пологи, Гуляй-Поле, Мелі-тополь. За тиждень-півтора весь південь України було очищено від військ і влади Денікіна.

8 жовтня з`єднання 2-го Азовського корпусу під командуванням новоспасівця Трифона Вдовиченка, одного з чотирьох корпусів Повстанської армії, який налічував 21 тис. багнетів, 385 шабель, 16 гармат і 176 кулеметів (серед них: 2 Новоспасівських полки- кінний і піхотний, сформовані у Новоспасівській волості) звільнили Бердянськ, наступного дня – Ногайск (нині - Приморськ) і Новоспасівку (с.Осипенко), 14-го - найважливішу базу Денікіна на Азовському морі - Маріуполь. На 23 жовтня 1919 р. Революційна Повстанська армія України (махновців) зайняла Північну Таврію і Катеринославщину від Олешок до Синельниково і від Маріуполя до Східного Донбасу. У Приазов`ї підрозділи корпусу Вдовиченка з боями вийшли до Державного кордону України - Савур-могили, розпочали штурм ставки Денікіна, яка знаходилась тоді в українському місті Таганрозі.
Згідно з даними тодішнього начальника штабу Повстанської армії, новоспасівця Віктора Білаша, наприкінці жовтня 1919 р. РПАУ(м) складалася з чотирьох корпусів. Усього армія мала 103 тис. багнетів, 20 тис. шабель, 1435 кулеметів, 84 гармати.
Рейд Повстанської армії від Умані до Азову у вересні-жовтні 1919 року вписаний золотими літерами в історію вітчизняного військового мистецтва, боротьби українського народу, зокрема і селянства Приазов`я за волю і незалежність Вітчизни.

Під час екскурсії по залах музею військові - наші захисники від сучасної російської агресії познайомились з  докумен тами, предметами озброєння повстанців, багатьма речами - свідченнями тієї епохи.
Дарунком для гостей свята стала концертна програма «Уклін всім тим, хто край свій боронить!». У виконанні  юнацтва та співробітників музею прозвучали пісні: «Свіча» та «Боже, я молю, за Україну!»
В межах акції: «Тепло наших сердець - захисникам Вітчизни!» військові отримали подарунки: малюнки, обереги та інші поробки, виготовлені  вихованцями студії «Джерельце», а також домашню випічку.
Військовослужбовці-залізничники, підрозділ яких базується в Конотопі - місті, якє також є символом визначної перемоги українського козацького війська над московськими окупантами, були приємно враженими від того, як юнацтво Бердянщини шанує свою героїчну спадщину, пообіцяли юним студійцям докласти усіх зусиль, аби зберегти мир і спокій на Бердянщині і в Приазов`ї.
На завершення було вирішено надалі неодмінно продовжити такі творчі вечори, адже саме подібні зустрічі дають відчуття, що Україна - єдина, і всі разом - ми, українці - сильні, і неодмінно переможемо.

Слава Україні та її Збройним силам!