Sun08182019

Last update08:23:39 AM GMT

Profile

Layout

Direction

Menu Style

Cpanel
Back Край Свято в Осипенко “Новоспасівські обжинки”

Свято в Осипенко “Новоспасівські обжинки”

  • PDF

В суботу, 3 серпня  працівники музею разом зі своїми помічниками - вихованцями студії «Джерельце» вітали екскурсійну групу, сформовану туристичним клубом Кальміуського району м. Маріуполь (керівник - Юрій Некрасовський), для якої провели оглядову й тематичну екскурсію меморіальними місцями центру й музеєм села.

В селі Осипенко (історична назва - Новоспасівка) за автентичними звичаями відтворили елементи серпневих свят  жниварського циклу  “Новоспасівські обжинки”. У парковій зоні села, де колись давно відбувалися велелюдні спасівські та ярмаркові заходи й обрядодійства, за давніми звичаями та місцевими автентичними зразками відбулося музейно-театралізоване дійство, в ході якого студійці-женці, з допомогою традиційних знарядь виконали символічні дійства на мотиви жниварських робіт,  вручили господині обжинковий вінок, як символ щедрого врожаю.

Обрядодійство супроводжувалося виконанням  давніх пісень.
Український народ завжди цінував хліб і відповідально ставився до обрядів, з ним пов'язаних. Для наших предків вирощування хліба було духовною працею, супроводжуваною різноманітними дійствами. А одним з найважливіших з них є свято обжинок. Наші пращури широко відзначали закінчення жниварської пори. Також й празник Спаса символізував свято врожаю.  Красномовним свідченням того є звичай освячувати дари природи: яблука, сливи, груші, обжинкові вінки, бджолині стільники. Відтак зі Спасом тісно пов'язані пасічницькі турботи й обряди виготовлення свічок (свічникарство).
Час завершення основних хліборобських жнив був і початком храмових свят. Традиційно в Україні кожен населений пункт мав свій іменний престольний празник, званий храмовим. До нього готувалися заздалегідь усі родини.

По селах до цієї дати, а вона визначалася днем посвяти церкви (храму, тому й храмове свято), готувалися особливо урочисто. До кожного села на храмове свято з'їжджалися всі родичі, де б вони не проживали. Мабуть символічним є те, що цого ж дня до музею завітала й ще одна, хай і невеличка група відвідувачів - вихідців з нашого села, які нині проживають у містах  Кривий Ріг і Київ, з якими музейники також мали цікаве й змістовне спілкування.

В ході заходу спом'янули й про ті жахливі жертви в країні, що була і є житницею Європи, які сталися внаслідок страшних людодоморів. На завершення обряду гостям подарували хліб з нового врожаю, приказуючи: “Роди, Боже, на всякого долю: бідного і багатого!”.

Щире спілкування з гостями на теми краєзнавства й народознавства  продовжилось в  експозиції сільського музею.

Ой снопе, снопе,
Снопе стеблистий,
Добре вродила
Пшениця чиста.
Будемо мати
Хліба доволі,
Бо працювали
Дружно на полі.

Ой снопе, снопе,
Снопе вусатий,
Несеш достаток
У кожну хату.
Несеш достаток
Кожній родині,
Славу велику
Нашій Вкраїні!

Науковий співробітник Осипенківського краєзнавчого музею Марія Турчак