Sun03292020

Last update02:09:02 PM GMT

Profile

Layout

Direction

Menu Style

Cpanel
Back Край Туристичні шляхи в дивовижні світи

Туристичні шляхи в дивовижні світи

  • PDF

Маючи багато поздоровлень від шанованих мною людей у зв'язку з 30-літтям власної діяльності на зазначеній посаді, хочу теж висловити вдячність багатьом, і дещо згадати з наведенням світлин - хоча б про події останніх десяти років. 

Коли у 2010-му (насправді, визначальний був рік) вчергове почувши в “коридорах влади” один з сакраментальних висловів на кшалт: “экспонаты ж нє мёрзнут», перед нами вкотре постала необхідність здійсненя вибору одного з двох шляхів розвитку подій, за відомої багатьом ситуації матеріальної нестачі та організаційних негараздів: один - реалістичний: коли ми скаржимось на недосконалість світу і непереборність проблем, бо ж від нас нічого не залежить, й відтак - остаточно розчаровуємося в людях, житті, опускаємо руки, та йдемо собі на дно; інший - фантастичний: гуртуємося разом з однодумцями, і як не було би важко, починаємо діяти. Тож ми обрали саме цей, нехай на погляд прагматика й цілком фантастичний спосіб вибудови простору навколо себе.

У значній мірі, здійснити наші наміри вдалося, лише завдячуючи беззастережній підтримці і самовідданій праці всього нашого маленького колективу - за те я безмірно їм вдячний, а саме: науковому співробітнику Осипенківського музею і керівнику краєзнавчої студії для учнівського юнацтва “Джерельце” Марії Турчак, працівнику музею Світлані Лютій, а також - учасницям творчого об'єднання при музеї “Традиція” Галині Турчак і Анастасії Гуменюк, які і в літню спеку і в зимові холоди, працювали на усіх проектах практично зі старту, Галина – з 2010 року, Анастасія – з 2012-го; а ще - студійцям “Джерельця”, які приєдналися дещо пізніше: Даніелі й Еліні Ламан-Солонським, Руслану Москаленко і Роману Чухраю, Софії Клінішевій, Ользі й Івану Мастюгіну, й звісно, я надзвичайно вдячний їхнім мамам, батькам, дідусям і бабусям. Окрема подяка і непересічній людині – бердянському краєзнавцю, людині з енциклопедичним складом розуму і величезному поціновувачу природи і культури краю – Валерію Кравченку.

Саме перед тим пережили ми нетривалий період (2006-08 роки,) сподівань на довгоочікуване поліпшення у справах краєзнавчих і туристичних – завдяки як загальним сприятливим обставинам, так зокрема, й дієвій підтримці Оксані Оргієць, у ті роки – заступниці голови Бердянської райдержадміністрації, коли вдалося здійснити справжній інформаційний прорив - чи не вперше всерйоз, на обласному рівні, наряду з давно відомим брендом “Бердянськ курортний” з`явився новий напрямок розвою краєзнавчого туризму саме в сільській зоні у межах проекту “Бердянщина туристична” - як у приморській частині Бердянського району, так і на чудових ландшафтних місцевостях понад Бердою. Були надії і на пожвавлення у розвитку пам`яткоохоронної і музейної справи на Бердянщині. Та як вже згадано вище, 2010 рік вказав на зовсім інші пріоритети.
У ті останні передвоєнні роки (2010-2013) таки нам дещо вдалося, головне - започатковано ряд творчих проектів з вивчення і популяризації культурної спадщини, з проведення екскурсій та атрактивних заходів.

Направду говорячи, все це було зроблено, не маючи жодного ресурсу, окрім, хіба інтелектуального, і швидше - моральної підтримки тодішного начальника Бердянського районного відділу культури і туризму (на сьогодні вже розформованого) Василя Дегтяренка (ми дуже вдячні йому за сприяння й безпосередню участь у туристичних виставках на обласному рівні), та допомогу у проведенні заходів. Серед них: театралізовані інсценівки, обєднані в проект «Туристичні шляхи в дивовижні світи», етно-мініатюри за автентичними зразками: «Новоспасівські обжинки», «Було колись, на Спаса й на Покрову», Етноконцерт «Веселка над Бердою», майстерклас з виготовлення етнічних поробок «Обереги Бердянщини». А пішохідні відтинки в ході автоекскурсії територією Осипенківської сільської ради в межах р.Берда і Бердівського водосховища, серед пам'яток природи, скелястих урочищ над Бердою з залишками правічного ковилового степу вдалось наситити розробленими екскурсами: «Таємниці прадавньої Агари-Берди», «Знайдемо таємний козацький шлях Бердою на Січ», «Цілюща спадщина нашого краю».

Тоді ж зародилися й було оформлено ще багато патріотичних, доброчинних й благодійних акцій, остаточна реалізація яких могла б дозволити вже у ближчій перспективі, за активної участі студійного юнацтва, створити умови для запровадження ряду краєзнавчих та екологічних ініціатив (у т.ч., з відновлення екосистеми річки Берда у межах природоохоронних територій), розбудови нових туристичних атракцій, навчально-розвивальних програм, створення робочих місць для молоді, аби не шукала більше наша юнь власне майбутнє по світах, а мала б змогу творити цікаве й змістовне життя вдома.

В ході адміністративно-територіальної реформи, з початку 2017 р. нас перевели з підпорядкування Бердянській райдержадміністрації безпосередньо до Осипенківської громади, після чого відбулось полегшення у плані фінансування, однак багато питань організаційного плану, здебільшого через спадок минулих десятиліть, донині так й лишаються нерозв'язаними. Все ж ми сподіваємося на краще і докладаємо всіх зусиль, аби наша громада завжди була привітною і комфортною для життя і відпочинку людей, які шанують і люблять свою землю, бажають дізнатися більше, а може - долучитися й до наших планів і проектів.

А щоб пояснити, навіщо ми то робимо взагалі, скорочено наведу власний текст дворічної давнини: (у ньому трохи «многабукаф», однак думки й смисли вистраждані).

В межах Бердянського району Відділом культури і туризму Бердянської райдержадміністрації (в порівнянні з іншими відділами РДА мав надзвичайно обмежений ресурс, остаточно був розформований в ході адмінреформи у 2017 році), розроблено і на рівні керівництва з туризму облдержадміністрації затверджено цікавий і насичений турмаршрут для нетривалих автобусних подорожей з рядом пішохідних відтинків і атрактивних заходів: “До витоків історії і творчості краю над Бердою” (охоплюює найцікавіші пам´ятки історії і природи Бердянщини) – вже на стадії апробації він став досить популярними серед туристів і відпочиваючих. Однак громади Бердянського району вже декілька туристичних сезонів поспіль, від автоекскурсій, організованих міськими турагенціями в межах району - маршрутами, створеними і розкрученими районним коштом і ресурсами - не мають зовсім нічого. (Хоча ні - таки мають: певні проблеми в пам´яткоохоронній і туристичній сфері від неузгодженності з діяльністю міських туристичних фірм та агенцій в районі). Зазвичай, відвідування нашого музею в ході таких автоекскурсій стабільно ігнорується.

До того ж, маємо ще й відсутність комунальних закладів, таких, як районний краєзнавчий музей чи районний методичний центр (інспекція) з охорони культурної спадщини, районний центр дитячо-юнацького краєзнавства й туризму, чи хоча би творчості - їх в нас взагалі ніколи не було, як не має й жодної турфірми, зареєстрованої і розташованої в районі.

Звісно, ми робимо все, що є в наших силах: при музеї вже понад два десятиліття діє дитячо-юнацька краєзнавча студія “Джерельце”, яка виховує юних краєзнавців та екскурсоводів, справжніх знавців козацької і повстанської історії свого краю - Бердянщини. Студійці, разом з представниками громадської ради музею, місцевих патріотичних сил та релігійних громад села, в межах мистецької акції: ”Тепло наших сердець - захисникам Вітчизни” самовіддано допомогають - воїнам ЗСУ, частини яких розташовані поблизу, приймають участь у заходах з вшанування
па´мяті загиблих за Вітчизну земляків, вже й в боях на Донбасі, здійснюють ще багато патріотичних і доброчинних справ; та навіть докладаючи надзусилля, більшого зробити ми не спроможні - бо як відомо, головною проблемою діяльності музеїв, розташованих на периферії, є вкрай обмежене фінансування.

В житті кожної людини, покоління, етносу - рано чи пізно - обов´язково настає відчуття гострої потреби повернутися до своїх витоків, в своє дитинство, пройтись заповітними стежками, напитися з цілющого джерела свого роду, насититися енергетикою, переданою від пращурів. Ті, хто цінують ці почуття, які інколи навіть важко виразити словами - зрозуміють, про що тут йдеться. Можливо тому, необхідність в колекціонуванні, збереженні часто зовсім не вартісних з точки зору коштовності речей, прокладання маршрутів паломництв до святих чи пам´ятних місць, до зібрань старожитностей чи духовних скарбів, пов´язаних з подіями, вкарбованими в історичну свідомість народу - з'явилася разом з появою людства, і лишиться, доки воно існуватиме.

Минуть літа, і нині суще покоління нащадки оцінюватимуть за нашим ставленням до історичної пам´яті й за тим, що зуміємо вберегти, надбати й передати в спадок прийдешнім після нас. Попри все, вірю, що Бердянський край, який має багатющу історію, колосальний природний і людський, аграрний і туристичний потенціал, за рівнем життя і відношенням до культурної спадщини посяде належне місце серед знаних й успішних регіонів нашої Вітчизни, адже Бердянщина, і всі ми - її жителі того варті.

Ці слова промовив один з видатних співвітчизників нашого часу, який вже відійшов у вічність, Євген Сверстюк: «Націю має представляти господар із почуттям гідності і порядним іменем. Він має постійно нагадувати про національні пріоритети та моральні цінності, без яких Україна — тільки край степів, лісів та озер ...»

Впевнений, вкотре як і завжди, звучатимуть голоси: “Не сьогодні - спочатку нагодувати, а вже колись,... війна ж і часи нині непрості”.

- Та ні, саме тепер, бо саме в часи тяжких випробувань, можливо, єдиними стрижнями, навколо яких гуртуються ті, хто спроможний опиратися наступу духовного мордору, лишаються карби пращурів і пам´ять поколінь. Просто завтра буде вже пізно. Страшний приклад того, що стається з тими, хто зрікшися власної історії й відцуравшись своєї спадщини, закликав ворога на землю предків, відтак прирік себе і власних нащадків на війну і руїну, на життя без майбутнього - поряд з нами, вже близько: до Широкиного від нас - всього лиш 80 кілометрів на схід.
 

Олег Будяк, директор народного краєзнавчого музею с.Осипенко (історична назва - Новоспасівка) на Бердянщині