Sat10312020

Last update02:09:49 PM GMT

Profile

Layout

Direction

Menu Style

Cpanel
Back Страна КАЛЕНДАР: Земля багата – народ багатий

КАЛЕНДАР: Земля багата – народ багатий

  • PDF

ВІХИ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ. Жовтень 2020 року від товариства «Просвіта» ім. Т.Г.Шевченка та газети "Університетське слово" БДПУ:
 1 жовтня – 1665 року Черкаського полковника Петра Дорошенка на Генеральній Раді обрано гетьманом Правобережної України.

 

Він взяв собі за мету звільнити Україну від московської та польської влади і об’єднати її, опираючись при цьому на Туреччину і Кримське ханство. Після перших значних перемог розгром поляків під Брацлавом, Бучацька угода, – розпочалося те, що завжди ослаблювало Україну – міжусобиці зі скоропальними гетьманами (на той час) Ханенком, Дрозденком, Самойловичем, Суховієм, підпертими знову ж таки Московщиною, Польщею. В результаті розпочався новий виток загарбництва, навіть з боку тих, від кого очікувалась допомога, а міста, села, людність нищилися і всіма без виключення протиборними гетьманами. Так трагічно закінчилися наміри одного з найвидатніших гетьманів, який прагнув вибороти за всяку ціну незалежність України. Міждержавна комбінація: держави-хижаки Московщина, Польща, Туреччина, Кримське ханство – на одну жертву Україну, – багаторазово повторювалася і у подальшому в різних варіаціях. Відгуки її наочні і в сьогоденні, але вже без участі Польщі й Туреччини, які позбулися цих вад, зрозуміло, без зниклого ханства (але з використанням його території), але звільнені місця дещо займають в завуальованому виді наразі деякі інші країни. А про Московщину, її минуле і майбутнє, тобто й сьогодення, сказав сам цар Микола ІІ у передмові до підручника для Кадетського корпусу, наголосивши, що Росія не хліборобська країна, її призначення – устрашати, тримати народи в покорі.

- 1930 року жителі с. Жовтоніжки Недригайлівського р-ну на Сумщині з вигуками «бий красноголових бандитів» не дозволили партійним активістам, волоцюгам проводити «розкуркулення». З березня по грудень 1930 р. на Сумщині в 49-ти населених пунктах, на території 15-ти сільрад п’ятьох районів діяло підпілля у вигляді 11-ти повстанських осередків, які чинили спротив свавіллю московського більшовизму.

2 жовтня – минає 155 років від народження Дениса Володимировича Січинського (1865-1909), композитора, хорового диригента, педагога, громадського діяча. Народився в с. Клювинці на Тернопільщині, освіту здобув правничу і музичну у Львові. Був організатором і диригентом співацьких товариств, музичних шкіл у краї. Є автором опер, кантат, хорів і солоспівів на слова Т. Шевченка, І. Франка, збірок обробок народних пісень, пісень для дітей. Помер і похоронений у Станіславі (Ів.-Франківськ). Його пісня «Чом, чом, земле моя» (на сл. В. Лебедова) протягом багатьох років незмінно присутня в репертуарі легенди української опери, народної і естрадної пісні, героя України, головного режисера Національної опери України ім. Т. Шевченка – Дмитра Гнатюка.

9 жовтня - 135 років від дня народження Володимира Євтимовича Свідзінського (1885-1941), поета, перекладача. Народився в с. Маянів на Вінничині в родині священика, навчався в Кам’янець-Подільському ун-ті, де викладали в той час М. Драй-Хмара, І. Огієнко, брав участь у І Світовій війні. Є автором збірок «Ліричні поезії», «Вересень» і ін., перекладів літературних творів з 10-ти мов, наукових розвідок. У вересні 1941р. у Харкові його безпідставно арештовано за звинуваченням в «антирадянській агітації» і під час гнання пішим конвоєм на схід, у зв’язку з загрозою фашистського оточення, було спалено енкевеесниками в числі інших арештантів поблизу Харкова у дерев’яному сараї.

11 жовтня – 1835 року загинув Устим Якимович Кармелюк (н. 1787) в с. Шляхова Криниця (нині Хмельницька обл.), український національний герой, керівник селянського повстанського руху на Поділлі проти національного і соціального гніту, який протягом майже 25 років (1813-1835) нищив поміщицькі маєтки, роздаючи здобич бідним, захищаючи людність від кривди. В ХІХ ст. селянські повстання в Україні набули масовий характер, викликані тяжким соціальним становищем, безправ’ям, особливо розправами шляхом москальського рекрутства.

14 жовтня – День українського козацтва, яке належить до виняткових явищ світової історії, як передовий державний устрій, спосіб життя з високою культурою, традиціями.

15 жовтня – 1640 року помер Ісая Копинський, церковний діяч, митрополит Київський і всієї Русі. Народився у Галичині, походить з української шляхти, закінчив Львівську братську школу, був спершу монахом, ігуменом. Заснував декілька монастирів, співорганізатор Київської братської шкли. З 1628р. був архієпископом Смоленським, Чернігівським Київської митрополії.

- 125 років від дня народження Володимира Зеноновича Гжицького (1895-1973), письменника, публіциста, перекладача. Народився в с. Острівець на Тернопільщині . Є автором романів «Чорне озеро». «Захар Вовгура», збірки оповідань «Цісарське право». В 1933р. відправлений у табори на 10 літ, потім ще на 4 роки. Після звільнення написав автобіографічну трилогію «У світі широкім», «Великі надії» та «Ніч і день», історичні романи «Опришки», «Кармелюк», ряд творів для дітей. Молодший брат письменника Степан – відомий вчений в галузі ветеринарії, академік.

23 жовтня – 120 років від дня народження Володимира Михайловича Кубійовича (1900-1985), історика, географа, енциклопедиста, видавця, громадсько-політичного діяча. Народився в с. Нова Санча на Лемківщині (Полща), освіту здобув у Ягеллонському ун-ті Кракова, упродовж 1918-1919рр. активний учасник національно-визвольного руху в Галичині. Вивчав українські етнічні землі у складі Польщі, Чехо-Словаччини, Румунії, обстоював українські геополітичні інтереси. З 1940р. професор Українського вільного ун-ту у Празі, є автором понад 80 наукових праць з географії України: «Територія і людність українських земель», «Географія українських і суміжних земель» і ін., квінтесенцією яких є обґрунтування концепції відродження національної держави в межах її етнічних земель. Організував відоме видання «Енциклопедія українознавства». В 1940р. очолив Український центральний комітет у Кракові, який, окрім громадсько-культурної діяльності, допомогав українцям втікати від більшовизму. Помер у м. Сарселі(Франція).

27 жовтня – минає 275 літ від народження Максима Созонтовича Березовського (1745-1777), композитора, співака, диригента, класика європейської музики. Народився в м. Глухові на Чернігівщині в козацькій родині. У цьому місті діяла музична школа, де виховувалися музики для роботи при дворі російських імператорів. Вищу освіту здобув у Києво-Могилянській академії, де почав писати музичні твори. Завдяки винятковим вокальним даним був включений до придворної співочої капели. Звідти в 1769р. відряджено на навчання до Болонської філармонічної академії (Італія) ( в той час навчався там і молодий В. Моцарт), яку закінчив з відзнакою і склав успішно іспити на звання академіка філармонії. Після повернення в 1774р.до імперії, при дворі цариці Катерини ІІ, де з відомих причин панували розпуста, фаворизм, академіку не дали можливості застосувати свої творчі сили. Його духовні твори, певна річ, ігнорувалися або знищувалися, до цього ще супутні постійні нестатки, все це привело до нервової недуги, і за офіційною версією – до накладання рук, але біографи композитора мають заперечення на цей рахунок. З часом були видані лише поодинокі твори, попри це прийшла посмертна світова слава. М. Березовський – автор опер, духовних концертів, причасників, сонат, в яких поєднано європейську музичну культуру з українськими національними традиціями хорового мистецтва. Його духовна музика вже більше двох століть звучить у церквах всього світу, за виключенням теренів царсько-московської, а потім більшовицької імперії. В 2005р. на фасаді Болонської академії встановлено меморіальну дошку на честь композитора, він став другим композитором-чужинцем, після В. Моцарта, пам'ять якого вшановано у всесвітньо відомому центрі мистецтв. Пам’ятник споруджено також і в Глухові.

Над випуском працювали: 
Степан Герилів,
Володимир Пилипенко,
Анна Волканова