Мешканець бердянських Лісок Василь Григорович Кравченко – видатний етнограф, ім’я якого носить Бердянський краєзнавчий музей, друг ще одного видатного ліщанини – Трохима Аврамовича Зіньківського, який міг би стати в українській культурі ще одним Іваном Франком за своєю потенцією. Пару слів про це, кому буде цікаво...
Хлопець (Трохим) був старшим сином у родині докера бердянського порта. Хлопець дуже тягнувся до навчання, читав навіть по ночах, чим посадив собі зір. Коли вивчився в школі, ледь упросив батька відпустит його вчитися (батько покладав надію на допомогу сина в прогодуванні родини, коли він підросте)... Поступив до вчительського інституту в Сімферополі, мрія здійснилася і щастю юнака не було меж. Аж раптом - місяців через два від початку навчання, - у нього різко починає падати зір і вчителі скидаються грошима, щоб допомогти сумлінному студенти вилікватися... Він їде лікуватися у Харків, де підпрацьовує на типографії, а додому не наважується написати, бо боїться, що більше йому до інституту не повернутися...
Минає біля року, мати не знаходить собі місце з приводу пропажі сина. І якась "добра душа" їй радить замовити панихиду одразу в 7 церквах: мовляв, якщо він живий, то одразу дасть про себе знати, а якщо мертвий, то це "піде йому на користь"... Наївна жінка так і зробила, тим самим навівши на сина страшну «порчу». Але Трохим прожив ще десь 12 з половиною років і створив немало творів, а також здійснив переклади з кількох мов на українську... Та коли згодом мати померла, то і він здав здоров’ям і повернувся до Бердянська, де на Лісках і помер у батьківській хатині. Батько розсередився, що "ота наука" відібрала у нього сина і... спалив усе ним написане в рукописах... Наша культура отримала дуже відчутний удар, загубивши водночас і потужного митця, і його твори...
Підготував Андрій Будугай
