Wed05222019

Last update07:32:14 AM GMT

Profile

Layout

Direction

Menu Style

Cpanel
Back Город Ще живі ті, хто й досі пам’ятає...

Ще живі ті, хто й досі пам’ятає...

  • PDF

В роки Другої світової війни на території Німеччини та окупованих нею країн діяло понад 14 тисяч концтаборів. За час окупації 1941-43рр. з сіл нинішньої Осипенківської громади на каторжні роботи до Німеччини було відправлено близько 2 тис. чоловік, переважно - молодь, багато кого було й ув’язнено в тюрмах і таборах.

 

11 квітня — день входження у 1945 році американських війск на територію Бухенвальда —найбільшого табору жахливої системи поневолення і знищення людей, вважається датою з вшанування громадян багатьох європейських країн і наших співвітчизників, які у ті трагічні часи  зазнали жахів нацистських переслідувань, та пам’яті мільйонів людей, безневинно убитих у гітлерівських концентраційних таборах та в’язницях.
    У цей день вшановуємо усіх тих, хто був за колючим дротом катівень, хто навіки залишився там – у безіменних могилах чи печах крематоріїв, і тих, хто вижив...
    У тій спустошливій війні наш народ має свій скорботний рахунок. За роки Другої світової війни через табори смерті пройшли понад 20 мільйонів, кожен 7-й в'язень був з України. Для українців 11 квітня є пам’ятною датою, сповненою смутком та надією. Вічна пам’ять усім нашим полеглим землякам.
    Цього квітневого дня з юними краєзнавцями - вихованцями студії "Джерельце" ділилася спогадами мешканка нашого села Лілія Костянтинівна Гроздєва. Односельці добре знають пані Лілію, як одну з найактивніших учасниць, ще з дня заснування понад два десятиліття тому, народного хору села "Вербиченька", а нині юнацтво довідалося й про людські долі в часи жахіть тієї війни.

Адже народилася наша землячка навесні 1944 року саме в тому страшному концтаборі Бухенвальд, у якому перебувала після вивезення з нашого села до Німеччини її мама - Катерина Босова. Їм обом пощастило вціліти й дожити до дня визволення, а потім - повернутися додому - в Україну й до рідної оселі. Щоправда, шлях додому виявився теж непростим - звільнених надовго затримали вже в Запоріжжі, ще й в дорозі було надто сутужно з харчуванням. Не легше було й надалі, адже дитячий вік припав саме на час голоду 1946-47 років, який тяжко було пережити в селі, напівзруйнованому війною.
Юнацтво уважно слухало життєву розповідь поряд з експозицією музею, присвяченій тим подіям, де саме представлені світлини односельців, яким довелося звідати тяжких випробувань в роки ворожої окупації і поневірянь по світах в роки війни. Серед світлин жителів села - в’язнів концтабору Бухенвальд  є і фото мами Лілії Костянтинівни - Катерини Іванівни Босової.
    *** Долаючи біль минулого, ми прагнемо миру та осмислення уроків тієї світової трагедії, аби ніколи більше не допустити подібного у майбутньому.           

Олег Будяк, директор Осипенківського краєзнавчого музею