Друзья, приглашаем вспомнить славную историю, духовные, культурные и кулинарные традиции наших предков, далеких и не очень. Перед Вашим взглядом откроются живописные природные и рукотворные уголки, с помощью наших экскурсоводов свои прадавние тайны откроют древние курганы и заповедные каменные могилы.

Багато віків тече по території нашого краю ріка Молочна. Вона несла свої води до Азовського моря ще до того, як наші предки почали формування цивілізації. Давньогрецький історик Геродот описував цю місцевість як місце поховання скіфських царів та називав ріку Молочну “Геррос”. 

Приазо́в'я (іноді також Надазов'я, Приозі́в'я) — географічна область на південному Сході України. Включає в себе території півдня Донецької, Запорізької, сходу Херсонської областей та північного заходу Ростовської області (Таганрожжя), що примикають до північного узбережжя Азовського моря.

Україна - одна з найбільших країн в Європі, відповідно вона складається зі значної кількості різноманітних регіонів. Нашу країну, власне, можна розглядати як складну динамічну єдність і взаємодію історико-географічних країв, економічних зон та адміністративно-територіальних одиниць. Причому сучасні межі територіально-адміністративних одиниць Української держави не завжди збігаються з економічними або історико-культурними регіонами.

Река Берда берет начало из балки в районе Приазовской возвы­шенности, сложенной из пород, выступающих на поверхность. Ее длина – 141 км. В верховье река течет с за­пада на восток, а после впадения Каратыша постепенно по­ворачивает на юг и сохраняет это направление до устья. В до­лине верхнего течения Берды имеются заболоченные места, заросшие тростником.

Ногайские курганы отличаются от скифских бедностью - там не было золотых украшений и прочих соблазнов для "черных археологов". Самые ближние к Бердяску такие курганы находятся на берегу Берды. Но сначала чуть о ногаях. В ХІІІ в. после разгрома ханом Батыем Киевской Руси в Северное Приазовье пришли татаро-тюркские племена, входившие в орду Ногая.

Интересную историю рассказывают о том, как построили «городской» храм в селе Благовещенка, что в Куйбышевском районе. В начале 40-х годов XIX века, когда заселялись эти земли, проезжал через село чиновник, который вез проекты храмов для создаваемых новых городов юга империи.

Хто не знає казку Павла Бажова «Мідної гори Господиня»! Але ж і нам нещодавно пощастило опинитися в казковій реальності та познайомитися з Господинею іншої гори - Синьої. Кажуть, земля чутками сповнена. Ось і до нас - бердянських йогів та рідновірів - давно вже приходила інформація про Синю гору, як про надзвичайне, сакральне, святе місце, яке шанувалося нашими пращурами.