Mon12162019

Last update08:52:25 AM GMT

Profile

Layout

Direction

Menu Style

Cpanel
Back ЕКСКУРСІЇ КАТАЛОГ: ЕКСКУРСІЇ БЕРДЯНСЬК Топоніми з 30-х років ХХ століття

Топоніми з 30-х років ХХ століття

80 років тому, 7 червня 1939 року, на мапі Північного Приазов'я і нещодавно утвореної на той час Запорізької області (виникла у січні того ж року) з'явились нові назви міста, села і району – місто Осипенко, відповідно, Осипенківський район і село Осипенко.

 

Таким було рішення кремлівської влади: згідно Указу Верховної Ради СРСР від 7 червня 1939 року на них було перейменовано місто Бердянськ, Бердянський район і Новоспасівку, село з понад двухсотлітньою історією, колись - станицю азовських козаків, а двома десятиліттями раніше – один з найпотужніших центрів повстанського спротиву селян приазов'я як денікінцям, так й комуно-большевицькій диктатурі. Через неповних два десятиліття, у 1958-му, Бердянську повернули його історичну назву, район, хоч місто і не є його адміністративним центром, знов став називатись Бердянським, а село досі так і називається – Осипенко.
За місяць до того, 11 травня 1939 року, під час навчально-тренувального польоту в Рязанській області Російської Федерації, в авіаційній катастрофі загинули відомі на той час військові льотчики: Анатолій Серов і Поліна Осипенко, перший саме керував літаком, що впав. Згідно офіційних експертних висновків, виконаних одразу після падіння, причиною стало співпадіння відомих конструктивних недоліків літака (він досить часто звалювався в штопор) з людським фактором – серйозною помилкою пілота, який здійснював політ на неприпустимо низькій висоті.
Двадцятидевятирічний комбриг А.Серов, який розпочав авіаційну карєру у 1931 році, на той час був наймолодшим носієм одного з вищих командирських звань у Червоній армії, яке відповідало першому з генеральських звань (генерал-майор). За участь у бойових діях в Іспанії у 1938 році отримав найвищу нагороду – звання Героя Радянського Союзу, вважався одним з кращих майстрів пілотажу. До речі, вже в Іспанії  1936-39 років московські спецслужби вповні відпрацювали тактику прикриття своїх кадрових військових, направлених в зони збройних конфліктів в інших країнах (відому нині, як «ихтамнєтство»): Серов перебував там під іменем і з документами такого собі Родріго Матео. А з травня 1938 року комбриг Серов мав посаду: «начальник Главной летной инспекции по технике пилотирования Военно-воздушных сил РККА», до того ж ще й керував навчально-тренувальними зборами льотчиків-інспекторів з техніки пілотування з усіх військових округів, на яких сам і загинув. Якщо довіряти результатам роботи створених на місці держструктур з розслідування події, роковий політ, який здійснювався в ході навчань такого високого рівня, за безпосередньої участі керівника навчань, зовсім не документувався, тобто просто вилетіли, і по всьому. Хоча, може частину документів з якоїсь невідомої нам причини приховали чи знищили вже в ході слідства.
Майор Поліна Осипенко, яка народилась у Новоспасівці, в авіації - з 1932 року, перша українка – військова льотчиця (хоч російські ресурси навпроти її імені пишуть: «российский военный лётчик» - що ж, мають на те досить підстав) також Герой Радянського Союзу й авторка п'яти міжнародних жіночих авіарекордів, які використовувалися тодішнім політичним керівництвом в ідеологічних і пропагандистських цілях - її життєвий шлях мав унаочнювати приклад успіху «простой укрАинки из далёкого села» в нових реаліях - як приклад для массового наслідування. Очевидно, з цією метою у 1935 році її й було переведено з Київського ВО до Москви, де вона навіть обиралася депутатом ВР СРСР. Про її успіхи в авіації у 1937-38 роках багато пишуть на перших шпальтах центральних й місцевих газет, там же розміщають фото усміхненої льотчиці, згадують у радіотрансляціях, відома авіаторка часто виступає на мітингах в трудових коллективах, перед жителями міст і сіл.

У травні 1939 року П.Осипенко очолювала льотну інспекцію Управління ВПС Московського військового округу. Прізвище, яке невдовзі стане відомим на всю країну і світ, вона бере у 1936 році, хоча на той час вже два роки була одруженою вдруге - з військовим льотчиком Олександром Осипенко (теж ГРС, і теж за Іспанію). А до того була військова льотчиця Поліна Говяз, про що свідчать численні анкети, акти й формуляри, однак про неї не писали газети і радіо теж не сповіщало, бо до екіпажів, які готувались до рекордних польотів льотчицю з таким прізвищем чомусь не включали. А в десятиліттями широкотиражованій ідеологічно-вивіреній біографії відомої льотчиці про ціле десятиліття її життя з 1926 по 1936-й сказано скоромовкою і шаблонними фразами.
Вперше Поліна виходить заміж у 1926 році, невдовзі її обранець – односелець Степан Говяз йде до армії й стає військовим льотчиком, тож з авіацією в Поліни стосунки були давніми. У 1936 році Степана репресують, й він ніколи вже не вийде на волю – останню вісточку з ув'язнення рідні отримали від нього на початку 1941 року. Про капітана С.Говяза не існує жодної згадки ні в одному з архівосховищ країн колишнього СРСР, (згідно бази даних центральних військових і тюремних архівів, військового, так і з/к з цим прізвищем і даними взагалі не було в природі) тож він досі не реабілітований, що свідчить про невипадковість його арешту й сплановане згори відсторонення й ліквідацію. Нині в можливість такого вкрай важко повірити, але таки схоже, що єдиною провиною Степана було власне його соціальне походження, (середняцьке) адже у тому самому 36-му, жерці від пропаганди вже визначили, як саме будуть «розкручувати» постать льотчиці-героїні, про те говорить й назва ніби-то біографічної книжки про Поліну, невдовзі виданої одним з центральних видавництв великим накладом: «От сохи – к сталинскому самолёту». У ній, як і в численних газетних статтях натискалося на те, що Поліна була вихідцем з самих низів – донькою батраків, й сама змалку звідала тяжкої долі – злидарювала, батрачила на поміщиків, а нині – з пролетарським завзяттям підкорює чергову висоту. Класичний сюжет про Попелюшку в інтерпретації сценаристів доби сталінізму. Цікаво – звідки «помещики» могли взятися в середині 20-х. років ХХ ст., та ще й у нашій місцині, де їх й до того майже не було, а в 1918-21 роках їх просто викорінили спочатку махновські повстанці, а потім вже й большевики, про те поденщики-автори опусу мабуть й не задумувалися, бо ж поспішали - слід було виконати ще безліч подібних ідеологічних замовлень, або ж орієнтувалися на відомі їм «абычаи жителей средней полосы». Було там й таке - в уста Поліні вклали слова: «Если бы не Великий Октябрь – была бы я рабою мужа». І це про тоді ще заможне приазовське село, у якому дотримувалися традицій й родових звичаїв (перепис 1928 року свідчив: значна кількість мешканців назвалися козаками), шанобливо ставилися до жінки й всіляко підтримували молоді родини, юнацтво, літніх людей.

Саме тут, імовірно, й криється розгадка: навіть якщо припустити, що батьківська родина Поліни Дудник була вкрай бідною, (що теж не правда, адже ж ремісницькі родини ніколи в нас не бідували, хіба в роки людоморів, як і усі, але ж ми припустимо, що таки була вкрай бідною), то вийшовши заміж за середняка, і перейшовши жити до його заможнішої родини, Поліна «разрушила лагіческія пастраєнія» політтехнологів Кремля, оскільки номінально вже не могла вважатися представницею найбіднішого прошарку населення, а отже – такого чоловіка слід було прибрати, а біографію героїні «саатвєтствєнна падчістіть».
А про те, що «састряпаний» в Кремлі життєпис нашої землячки має вкрай мало спільного зі справжнім, говорить вже його початок. В будь-якому довіднику читаємо: «…родилась в  приазовском селе Новоспасовка 8 октября 1907 года.». Однак, збереглось в Запорізькому обласному держархіві метричне свідчення Покровської церкви с.Новоспасівка за 1905 рік, де вказано, що 7 жовтня 1905 року в родині жителів Новоспасівки Дениса і Феодосії Дудників народилась донька, 8 жовтня того ж, 1905 року хрещена ім'ям Пелагія, і звичайно ж дати наведені за старим стилем, а за нашим – день народження припадає на 20 жовтня 1905 року. І жодних записів про народження в Новоспасівці дівчат з таким прізвищем за осінь 1907 року не існує. Маємо спитати: а чи могли маститі вчені й біографи за стільки десятиліть звернутися до першоджрел, чи простіше вчергове пережовувати нашвидкоруч зліплене «павєстваваніє», у якому напівправда співіснує з відвертими вигадками й нісенітницями, головне, щоб композиційно все виглядало гарно? І хто ж тоді насправді переписує (чи переписував) історію?

Директор Осипенківського краєзнавчого музею      Олег Будяк
 

НОВОСТИ БЕРДЯНСКА

Лента новостей всех порталов города.

INFO. В ЯБЛОЧКО!

Агентство новостей INFO. Бердянск.

МОДНЫЙ КИОСК

Сайты, скидки, объявления и фото.

Диалог-центр

Новости, которые объединяют. Громада и Европа.

BERDYANSK.NET

Городской интернет сервер Бердянска.